Кожна історична епоха ставить свої цілі, має свою мету, яка досягається різними методами. Але в усі часи школа здійснює основне завдання – навчає підростаюче покоління.
Доріг на світі є багато
Та найсвятіша з них одна
Дорога, що веде до батьківської хати,
До школи і до рідного села.
Перший навчальний заклад у с. Рачки було відкрито в 1862 році при місцевій церкві Миколая-Чудотворця в будинку псаломника. Це була школа для навчання грамоти хлопчиків селян, пізніше (у 1887 році) відкрито школу для навчання дівчаток за кошти священика М. Гіньковського (Церковний архів Тульчинської єпархії). А у 1913 році було збудовано цегляний корпус школи за кошти Земства та місцевої княгині Щербатової, в якому по сьогодні навчаються учні.
Із встановленням більшовицької влади у школі в червні 1924 р. створено шкільну піонерську та комсомольську організації. Першою піонервожатою була Кодиколович Ганна Іллівна, а комсомольську організацію очолював Кирилко Зотій Купріянович.
У 1929 - 1930 рр. школа стала семикласною політехнічною. Директором був НІкіфоренко Федір Карпович. З 1935 р. і до початку війни очолював педагогічний колектив з 18 чоловік Шутов Григорій Мефодійович. Учителі школи Петренко Опанас Трохимович та Рибалко Георгій Олексійович у 1938 році зазнали репресій. В окупаційний період (з 1941 по 1944 рр.) навчання не проводилось, а в будівлі школи були конюшні. Навчання відновилося з жовтня 1944 року. Післявоєнні класи були різновіковими. Директором був Таран, а з 1946 по 1949 р. – Чорната Віктор Дмитрович. Починаючи з 1949 року (директор Зубенко Лев Афанасійович), навчання відбувалось у 2 зміни, а у 1952 році відкрито набір до восьмого класу. У 1955 році Кіровську школу вперше закінчило 56 десятикласників.
У 1956 – 1957 н.р. у школі навчалося більше п’ятисот учнів, навчання проводилось у дві зміни. Приміщень не вистачало, тому в 1959 році збудовано нове приміщення школи на 4 класи, спортивний зал та майстерню. З 1955 по 1962 рр. очолював школу директор Прохоренко Антон Зіновійович.
У 1963 - 1964 н.р. у школі навчалося 443 учні. Очолював школу з 1962 по 1983 р. Гладкий Василь Семенович. Знову школа стає замалою, і у 1966 році починається добудова школи силами чоловіків-учителів та учнів виробничих бригад. У 1966 - 1967 н.р. збудовано майстерню по металу, 1972 р – 2 класні кімнати. У 1973 - 1974 н.р. закладається фундамент нового приміщення школи на 3 класи, та через відсутність коштів будівництво затягується.
У 1972 – 1973 р. школа переходить на кабінетну систему. Силами педколективу облаштовано кабінет біології, історії, хімії та фізики.
У 1983 році директором призначено Лук’яницю Олексія Івановича. За підсумками навчально-виховної роботи у 1984 - 1985 н.р. школа займає ІІІ місце, у 1985 - 1986 н.р. – ІІ місце, у 1986 - 1987 н.р. – І місце серед навчальних закладів району та нагороджена перехідним Червоним прапором.
З кожним роком кількість учнів у школі зменшується, у 1996 році навчалося 250 дітей, сьогодні – 101. Але до цього часу ми є на освітянській карті України.
У 1999 році пішов з життя Олексій Іванович, і навчальний заклад очолив Кисилиця Степан Федорович. Сьогодення змінило обличчя школи. У зв’язку з оптимізацією освіти у нашу шкільну сім’ю влилися учні з Монастирецької ЗОШ І-ІІ ступенів. Шкільним автобусом вони доїжджають до місця навчання.
Наша країна пройшла непростий шлях свого становлення та розвитку. І, як у дзеркальному відображенні, усі ці процеси переживала і школа. Які б вони не були з нашого погляду (позитивні чи негативні), вони безпосередньо впливали і на функцію та завдання, які виконувала школа. Виконуючи замовлення держави, школа завжди формувала у підростаючого покоління кращі людські риси.
